гаснути — не, недок. 1) Переставати горіти, світити. 2) перен. Втрачати сили, здоров я; вмирати (про людину). 3) перен. Втрачати силу вияву; зменшуватися, зникати (про почуття, мрії). || Тьмяніти (про барви) … Український тлумачний словник
гаснути — [га/снутие] ну, неиш; мин. гас, га/сла і нуў, нула; нак. сние, с(‘)н іт … Орфоепічний словник української мови
гаснути — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
гаснути — гасне, Пр. [1.] Перестати світитися, перестати горіти. [2.] Вмирати, (переносне знач.) … Словник лемківскої говірки
затихати — I = затихнути (про звуки, шум тощо переставати чутися, лунати), стихати, стихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, тихнути, тихішати, тихшати, стишуватися, стишитися, у[в]щухати, у[в]щухнути; заглухати, заглухнути, глухнути, гаснути, згасати, згаснути,… … Словник синонімів української мови
вигасати — I вигас ати а/є, недок., ви/гаснути, не; мин. ч. ви/гас, ла, ло; док. 1) Переставати горіти, жевріти; згасати. 2) перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати. II в игасати аю, аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь … Український тлумачний словник
гаситися — га/ситься, недок. 1) Те саме, що гаснути 1), 3). 2) Пас. до гасити … Український тлумачний словник
гаснучий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гаснути. || у знач. прикм … Український тлумачний словник
затухати — I ає, недок., зату/хнути, не, док. 1) Переставати горіти; гаснути. 2) перен. Втрачати силу вияву, затихати, припинятися. || Переставати лунати, звучати. || фіз. Зменшуватися (про коливання), слабшати (про радіохвилі і т. ін.). II ає, недок.,… … Український тлумачний словник
змигати — а/ю, а/єш і зми/гувати, ую, уєш, недок., рідко. змигну/ти, ну/, не/ш, док., розм. 1) неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати. || Швидко й мимовільно заплющуватися і розплющуватися… … Український тлумачний словник
